Ні сумніву, що подібний тариф, з достатком різноманітних ставок, представляє зручність, відкриваючи торгівлі й промисловості можливість широко користуватися вдосконаленими шляхами сполучення й у той же час забезпечуючи залізничним суспільствам або правительствам, що експлуатують залізниці, найбільшу прибутковість від цих підприємств. Однак саме з виникненням різноманітних тарифів і починають лунати скарги на залізниці.
Пояснюється це насамперед тим, що експлуатація залізниць спочатку їхньої діяльності надавалася звичайно акціонерним товариствам, що діяли винятково на комерційних початках. Комерційний розрахунок, застосований до залізниць, приводить неминуче до того, що тарифи встановлюються вкрай односторонньо, винятково в інтересах прибутковості залізниць.
Адміністрація дорога, з одного боку, прагне взяти з кожного вантажу найвищу провізну плату, яку можливо призначити, не ризикуючи зовсім втратитися перевезення або в значній мірі зменшити її, а з іншого боку, уживає всі зусилля до розвитку перевезення тих вантажів, які доставляють дорозі найбільший дохід. Така крапка відправлення при встановленні тарифів приводить до цілковитої нерівномірності тарифів і до порушення в багатьох випадках важливих інтересів окремих промислових районів і навіть інтересів загальнодержавних