Очевидно, таким чином, що коливання торговельного балансу в ту або іншу сторону відбиваються на курсі паперових грошей; розміри перевищення вивозу над ввозом, скорочуючись або зростаючи, викликають відповідно зниження або підвищення курсу паперових грошей. Але платіжні відносини між країнами не вичерпуються одним торговельним обміном; сюди треба приєднати сплати по державних позиках, по замовленнях правительства й усякі взагалі платежі країни за кордон і назад.

Платежі ці разом з торговельним балансом виражають загальний розрахунковий баланс країни, стан якого робить самий серйозний вплив на цінність паперових грошей. Вплив це одержує наочне вираження в так званому вексельному курсі, тобто в розцінці перевідних векселів. Реалізація взаємних грошових розрахунків між різними країнами виробляється звичайно не пересиланням дзвінкої монети, а обміном перевідних векселів.

Цим способом сплати усуваються витрати по транспортуванню, страхуванню й перекарбуванню дзвінкої монети, що пересилається. Покупець закордонного векселя лише в тому випадку приплатить премію проти номінальної вартості векселя, якщо премія буде нижче витрат на пересилання дзвінкої монети і її перекарбування.

Отже, ціна закордонних векселів, або вексельний курс на дану країну, наприклад, Берліна на Петербург, буде коливатися залежно від попиту та пропозиції таких векселів, причому коливання його не можуть переходити границі, обумовленої витратами пересилання й перекарбування монети. Так це й буває при нормальних умовах грошового обігу. Але зовсім іншу картину представляють вексельні курси країни з бумажноденежным обігом