У грудні 1895 року курс визначений був в 1 рубль 50 копійок кредитних за 1 рубль золотом. Курс цей був закріплений на невизначений час і, нарешті, остаточно фіксований указом 3 січня 1897 року.
Цим же указом ціна золотої монети була пристосована до ціни кредитного рубля, і встановлено чеканити золоту монету з колишнім змістом чистого золота, але з позначенням ціни: на півімперіалах замість 5 рублів - 7 рублів 50 копійок і на імперіалах замість 10 рублів - 15 рублів. У такий спосіб було уведено в нас золотий металевий обіг.
Із цього часу фактично відновлений розмін кредитних квитків на золоту монету. В 1897 році було встановлене карбування нової золотої монети 5-карбованцевого достоїнства в 1/3 імперіала, і грошовою одиницею визначений золотий рубль, рівний 17,424 часток чистого золота; з 1898 року стала чеканитися золота монета в 10 рублів.
Нарешті в 1899 році виданий монетний устав, що об'єднав у собі всі нові постанови про монетну систему. Обіг кредитних квитків визначається найвищим указом 29 серпня 1897 року про підстави випуску цих квитків і указом 14 листопада того ж року про написи на кредитних квитках.
На підставі першого із цих указів, кредитні квитки випускаються Державним банком у кількості, строго обмеженому настійними потребами грошового обігу, і не інакше як під забезпечення золотом. Поки сума випущених кредитних квитків не перевищує 600 мільйонів рублів, забезпечення золотом повинне бути не менш половини суми випущених квитків; кредитні ж квитки, що випускаються понад 600 мільйонів рублів, повинні бути забезпечені золотом принаймні рубль за рубль