По одному з останніх планів мобілізації було потрібно перемістити з одних доріг на інші 1360 паровозів, 1150 пасажирських і 28 800 товарних вагонів, і це переміщення належало зробити протягом перших 12 днів мобілізації, причому на пробіг рухливого состава було потрібно, у деяких випадках, до 5 днів. За цим планом всі пересилати^ся паровозы, що, надходили на дороги призначення не пізніше 9-го дня, а вагони - не пізніше 12-го дня мобілізації

Як уже згадане вище, прискорене рух, що відбувається на всій мережі залізниць у воєнний час, викликає необхідність посилення їхнього особового складу. На найголовніших стратегічних лініях, як, наприклад, на Санкт-Петербург-Варшавської, Московско-Брестської й інших число службовців по деяких посадах збільшується у воєнний час удвічі проти звичайного состава.

Для виконання нескладних обов'язків дороги залучають відсутні сили з місцевого населення. Але тому що багато посад вимагають спеціальних знань і достатнього досвіду, то заміщення подібних посад може бути зроблено тільки із состава осіб, що підходять до вимог служби.

Ці особи відрядяться з інших доріг, причому поповнення значною мірою відбувається шляхом перекладу з молодших посад на відповідні старші. Щодо цього особливі труднощі представляє доведення до необхідного у воєнний час состава числа паровозних машиністів і їхніх помічників.

По тім же мобілізаційному плані, про яке згадане вище, загальне число службовців, переміщуваних з одних доріг на інші, становило близько 4600 чоловік; з них паровозних машиністів і їхніх помічників було 1720. Забезпечення залізниць особовим складом у воєнний час має настільки важливе значення, що щодо цього правительством установлені особливі закони й правила.