Для добування асигнацій з обігу необхідні були, однак, кошти, і правительство добуло їхніми позиками, укладеними в 1817-1822 роках. Цим шляхом удалося зменшити до кінця 1823 року суму асигнацій на 240 млн. рублів, так що в обігу їх залишилося ще 596 млн.
За вилученням такої кількості асигнацій можна було очікувати значного поліпшення їхнього курсу, але на ділі цього не виявилося - результати вийшли найнікчемніші. Тим часом позики обійшлися правительству досить дорого. Ув'язнені номінально на суму 426 млн., вони при реалізації дали лише близько 322 млн. рублів.
Через дорожнечу й малоуспешности цього способу, довелося відмовитися від подальших спроб підняти курс асигнацій шляхом зменшення їхньої кількості. Із призначенням міністром фінансів графа Канкрина, висновок позик для погашення асигнацій зовсім припинилося. Зусилля правительства направляються тепер на зміцнення курсу асигнацій.
Завдяки вжитим заходам, курс асигнацій настільки усталився, що протягом шести років (в 1833-1838 роках) він залишався майже на одному рівні. По цьому фактично сталому курсуу правительство й зробило девальвацію асигнацій. Маніфестом 1 липня 1839 року курс асигнацій у розмірі 3 1/2 асигнаційних рублів за 1 рубль сріблом оголошений незмінним.